на двобій

См. также в других словарях:

• двобій — іменник чоловічого роду …   Орфографічний словник української мови

• двобійник — іменник чоловічого роду, істота …   Орфографічний словник української мови

• двобір'я — іменник середнього роду …   Орфографічний словник української мови

• двобічний — прикметник …   Орфографічний словник української мови

• двобічносиметричний — прикметник …   Орфографічний словник української мови

• двобічність — ності, ж. Абстр. ім. до двобічний …   Український тлумачний словник

• двобічно — Присл. до двобічний …   Український тлумачний словник

• двобій — бо/ю, ч. 1) Бій, боротьба двох супротивників за викликом одного з них; поєдинок. 2) Збройне зіткнення, боротьба двох ворожих сил. 3) перен. Боротьба думок, поглядів …   Український тлумачний словник

• двобійник — а, ч. Учасник двобою (у 1 знач.) …   Український тлумачний словник

• двобічний — а, е. Те саме, що двосторонній …   Український тлумачний словник

• двобій — [двоуб’і/й] двобо/йу, ор. двобо/йеим, м. (ў) двобо/йі …   Орфоепічний словник української мови